Метод експертного оцінювання кандидатів у проєктні команди безпеко-орієнтованих систем

Заголовок (англійською): 
Method of expert assessment of candidates in the project team safety-oriented systems
Автор(и): 
Ковальчук О. І.
Зачко О. Б.
Кобилкін Д. С.
Автор(и) (англ): 
Kovalchuk O.
Kobylkin D.
Zachko O.
Ключові слова (укр): 
проєктні команди; організаційні структури
Ключові слова (англ): 
project teams; organizational structures
Анотація (укр): 
Експертна оцінка проєктних кандидатів є важливою складовою ефективного управління проєктами і до підбору кадрів. Процес експертної оцінки починається з визначення відповідних критеріїв і ключових показників ефективності (KPI), характерних для вимог проєкту. Ці критерії є основою для оцінки кандидатів. Експертів, які зазвичай є досвідченими професіоналами у відповідній галузі, ретельно відбирають для формування групи оцінювання. Різноманітність досвіду в рамках цієї групи забезпечує всебічну оцінку. Під час етапу оцінювання кандидатів оцінюють за заздалегідь визначеними критеріями. Експерти можуть використовувати різні методи оцінки, включаючи співбесіди, оцінку навичок і перегляд портфоліо. Кожен експерт надає незалежні оцінки та бали для кожного кандидата на основі свого судження і досвіду. Зібрані оцінки потім узагальнюють та аналізують, щоб визначити кандидатів із найефективнішими результатами. Результати служать цінним ресурсом для прийняття рішень під час добору кандидатів. Для втілення інноваційних ідей і завдань доцільним є застосування проєктно-орієнтованого підходу, який позитивно зарекомендував себе у всьому світі. Застосування методологій PmBOK, P2M, Prince2, Agile та Kanban дає змогу проєктним менеджерам ефективно вибудовувати процеси та управляти стадіями життєвого циклу проєкту, який спрямований на втілення ідей кінцевого продукту або послуги. Життєвий цикл формування команди цивільного захисту має бути гнучким та адаптивним до зовнішніх факторів і впливів. З точки зору системного підходу адаптація – це процес зміни параметрів і структури системи, зокрема керуючих впливів, на основі поточної інформації з метою досягнення певного, зазвичай оптимального, стану системи при початковій невизначеності в умовах роботи. Адаптивною вважають систему, яка може пристосовуватися до змін внутрішніх і зовнішніх умов. Адаптивне управління – це управління в системі з неповною інформацією про керований процес, яке змінюється в міру накопичення інформації і застосовується з метою поліпшення якості роботи системи.
Анотація (англ): 
Expert evaluation of project candidates is an important component of effective project management and recruitment. The peer review process begins with the identification of relevant criteria and key performance indicators (KPIs) specific to the project's requirements. These criteria are the basis for evaluating candidates. Experts, who are usually experienced professionals in the relevant field, are carefully selected to form the assessment team. The diversity of experience within this group ensures a comprehensive assessment. During the evaluation phase, candidates are evaluated against predetermined criteria. Experts may use a variety of assessment methods, including interviews, skills assessments and portfolio reviews. Each expert provides independent evaluations and scores for each candidate based on their judgment and experience. The scores collected are then aggregated and analyzed to identify the top performing candidates. The results serve as a valuable resource for decision-making during candidate selection. To implement innovative ideas and tasks, it is advisable to use a project-oriented approach, which has proven itself positively all over the world. The use of PmBOK, P2M, Prince2, Agile and Kanban methodologies allow project managers to effectively build processes and manage the stages of the project life cycle, which is aimed at realizing the ideas of the final product or service. The life cycle of the formation of a civil defense team should be flexible and adaptable to external factors and influences. From the point of view of the system approach, adaptation is the process of changing the parameters and structure of the system, in particular, controlling influences, based on current information in order to achieve a certain, usually optimal, state of the system in the face of initial uncertainty in the operating conditions. A system that can adapt to changes in internal and external conditions is considered adaptive. Adaptive control is control in a system with incomplete information about the controlled process, which changes as information accumulates and is used to improve the quality of the system.
Публікатор: 
Київський національний університет будівництва і архітектури
Назва журналу, номер, рік випуску (укр): 
Управління розвитком складних систем, номер 55, 2023
Назва журналу, номер, рік випуску (англ): 
Management of Development of Complex Systems, number 55, 2023
Мова статті: 
Українська
Формат документа: 
application/pdf
Документ: 
55-60.pdf
Дата публікації: 
23 Ноябрь 2023
Номер збірника: 
55
Розділ: 
УПРАВЛІННЯ ПРОЄКТАМИ
Університет автора: 
Львівський державний університет безпеки життєдіяльності, Львів
Литература: 
  1. Коваленко І. І., Чернов С. К. Моделювання та аналіз структур організаційних систем. В., 2015.Миколаїв: Видавництво Торубара В. 124 с.
  2. Бушуєва Н. С., Ярошенко Ю. Ф., Ярошенко Р. Ф. Управіння проектами та програмами організаційного розвитку: навчальний посібник. Київ: Саммит-книга, 2010. 200 с.
  3. Gergely Kováts. The change of organizational structure of higher education institutions in Hungary: a contingency theory analysis International Review of Social Research. 2018. № 8 (1). Р. 74–86.
  4. Трач Р. В. Моделювання організаційної структури проєкту. Серія «Технічні науки». Вип. 2 (86). 2019. С. 1–12.
  5. Петренко С. А. Порівняльний аналіз моделей організаційних структур підприємства. Бюлетень Міжнародного Нобелівського економічного форуму. 2010. № 1 (3). Т. 2. С. 245–254.
  6. Сисоєнко І. А. Методи проєктування організаційної структури підприємства. Таврійський науковий вісник
    № 85.
  7. Дорошенко М. П., Вороніна В. Л. Організаційна структура управління: сутність та класифікація. Вчені записки ТНУ імені В. І. Вернадського. Серія: Економіка і управління. Т. 30 (69). № 5, 2019. 56 с.
  8. Сиченко В. В., Рибкіна С. О., Соколова Е. Т. Сучасні тенденції розвитку організаційних структур у системі управління закладами вищої освіти. Публічне управління та митне адміністрування, № 4 (27). 2020.
  9. Cиченко В. В. Державне управління регіональним розвитком на засадах європейських стандартів. Публічне управління та регіональний розвиток. 2019. Вип. № 4. С. 441–463.
  10. Колот А. Мотиваційний менеджмент як чинник конкурентних переваг машинобудівного підприємства. Вісник КрНУ імені Михайла Остроградського. 2014. Вип. 6 (89). Ч. 2. С. 69–73.
  11. Макарова М. В. Віртуальні організації як концепція штучного інтелекту, її комунікативний аспект. Київ,  2014, Вип. 19. С. 252–274.
  12. Ільніцька О. І. .Вдосконалення управління інноваційними командами у віртуальних організаціях. Соціально-трудові відносини: теорія та практика : зб. наук. пр. 2012. № 2(4). 107 с.
  13. Доценко Н. В. Моделювання процесів формування команди ІТ проєкту
  14. Думенко М. П., Прокопенко О. С., Мороз Д. П. Пропозиції щодо формалізації критеріїв оцінювання службової діяльності військовослужбовців для укомплектування підготовленим особовим складом. Зб. наук. пр.. Центру воєнно-стратегічних досліджень № 2(66), 2019. С. 127–133.
  15. Зачко О. Б., Кобилкін Д. С., Ковальчук О. І. Моделі формування проектних команд в безпеко–орієнтованій системі. Науковий журнал. Сучасний стан наукових досліджень та технологій в промисловості, 2019 № 4 (10), С. 2 – 6.
  16. Назарова Г. В. Технології підбору персоналу на базі сучасних програмних продуктів. ISSN 1993-8322. Вісник Донбаської державної машинобудівної академії. № 1 (26), 2012. 162 c.
  17. Hakanson H. Evolution Processes in Industrial Networks. In: Industrial Networks.A new Viev of Reality. London: Routledge. 1988. P. 135.
  18. Прокопенко, Т. О., Прокопенко, В. А. (2020). Графодинамічне моделювання управління ситуаціями в інноваційних проєктах на основі методології scrum. ВісниЧеркаського державного технологічного університету, (3), 13–19. https://doi.org/10.24025/2306-4412.3.2020.211393.
  19. Guide to the Project Management Body of Knowledge (PMBOK® Guide). Sixth Edition. Project Management Institute. Publications, 2017. 496 pp.
References: 
  1. Kovalenko, I. I., Chernov, S. K. (2015). Modeling and analysis of structures of organizational systems. VV Torubara Publishing House, 124.
  2. Bushuyeva, N. S., Yaroshenko, Y. F., Yaroshenko, R. F. (2020). Management of projects and programs of organizational development: training manual. K. : "Summit-book", 200.
  3. Gergely ,Kováts. (2018). The change of organizational structure of higher education institutions in Hungary: a contingency theory analysis. International Review of Social Research, 8 (1), 74–86.
  4. Trach, R. V. (2019). Modeling the organizational structure of the project. Series "Technical Sciences", 2 (86), 1–12.
  5. Petrenko, S. A. (2010). Comparative analysis of models of enterprise organizational structures. Bulletin of the International Nobel Economic Forum, 1 (3), 2, 245–254.
  6. Sysoenko, I. A. (2017). Methods of designing the organizational structure of the enterprise. Taurian Scientific Bulletin, 85.
  7. Doroshenko, M. P., Voronina, V. L. (2019). Organizational management structure: essence and classification. Scholarly notes of TNU named after VI Vernadskyi. Series: Economics and management, 30 (69), 5, 56.
  8. Sychenko, V. V., Rybkina, S. O., Sokolova, E. T. (2020). Modern trends in the development of organizational structures in the management system of higher education institutions. Public administration and customs administration, 4 (27).
  9. Cychenko, V. V. (2019). State management of regional development based on European standards. Public management and regional development, 4, 441–463.
  10. Kolot, A. (2014). Motivational management as a factor of competitive advantages of a machine-building enterprise. Bulletin of Mykhailo Ostrogradsky KrNU, 6 (89), 2, 69–73.
  11. Makarov, M.V. (2014). Virtual organizations as a concept of artificial intelligence, its communicative aspect. Kyiv, 19, 252–274.
  12. Ilnitska, O. I. (2012). Improving the management of innovative teams in virtual organizations. Social and labor relations: theory and practice: coll. of science pr., 2(4), 107.
  13. Dotsenko, N. V. (2021). Modeling of IT project team formation processes.
  14. Dumenko, M. P., Prokopenko, O. S., Moroz, D. P. (2019). Proposals regarding the formalization of criteria for evaluating the service activities of military personnel for staffing with trained personnel. Collection of scientific works of the Center for Military and Strategic Studies, 2(66), 127–133.
  15. Zachko, O. B., Kobylkin, D. S., Kovalchuk, O. I. (2019). Models of formation of project teams in a safety-oriented system. Scientific journal. Current state of scientific research and technologies in industry, 4 (10), 2-6. 
  16. Nazarova, G. V. (2012). Personnel selection technologies based on modern software products. ISSN 1993-8322. Bulletin of the Donbas State Machine-Building Academy, 1 (26), 162.
  17. Hakanson, H. (1988). Evolution Processes in Industrial Networks.In : Industrial Networks. A new Viev of Reality. London: Routledge, 135.
  18. Prokopenko, T. O. & Prokopenko, V. A. (2020). Graphodynamic modeling of situation management in innovative projects based on scrum methodology. Bulletin of the Cherkasy State Technological University, (3), 13–19. https://doi.org/10.24025/2306-4412.3.2020.211393.
  19. Guide to the Project Management Body of Knowledge (PMBOK® Guide). Sixth Edition. Project Management Institute. Publications, 496.