Сучасний світ упроваджує підхід сталого розвитку, який засновано на дбайливій організації навколишнього середовища існування людства. Це стосується усіх аспектів, включаючи і підходи щодо перевезення вантажів і пасажирів у рамках усіх видів зовнішнього (дальнього і приміського) та внутрішнього (міського та сільського) транспорту відповідної системи розселення, забезпечуючи її функціональну цілісність і соціально-економічні взаємозв’язки усередині населеного пункту та населених пунктів між собою. Перевезення вантажів і пасажирів здійснюється на вулично-дорожній мережі, яка має бути упорядкована й організована відповідним чином. Здійснюється таке упорядкування через організацію дорожнього руху, що націлене на створення безпечних та комфортних умов знаходження і переміщення на вулично-дорожній мережі усіх учасників дорожнього руху. Україна обрала своїм курсом рух до Європейського Союзу, а отже, взяла на себе зобов’язання упроваджувати і підтримувати його цінності. У зв’язку з цим організація дорожнього руху має також підпорядковуватися певним принципам, які націлені на підтримку принципу нульової толерантності до смертності та травматизму на дорогах. Реалізація таких принципів має упроваджуватися на основі проєктів, націлених на зміну парадигми організації дорожнього руху з урахуванням національної безпеки та оборони країни. Проте успіх будь-якого проєкту не є можливим за відсутності єдиного розуміння продукту проєкту та його предметної області, що ґрунтується на формуванні єдиного ментального простору проєкту. Відсутність такого простору знижує і затримує упровадження проєктів до моменту його формування. Ініціація проєктів (та навіть обговорення підходів щодо організації дорожнього руху) постійно стикається з непорозумінням предметної області, оскільки усі зацікавлені сторони вкладають у таку діяльність різний зміст. Зазначимо, що відсутня єдність розуміння поняття й на нормативно-правовому рівні, що створює певні перепони щодо проведення дискусій в рамках проблематики. У статті представлено результати дослідження поняття «організація дорожнього руху» і формалізації його для подальшого створення єдиного ментального простору терміна в контексті його використання при ініціалізації та упровадженні портфеля проєктів з відбудови країни, що стосуються модернізації вулично-дорожньої мережі населених пунктів. Дослідження є одним із перших результатів реалізації науково-дослідницької роботи «Методологія управління проєктами модернізації організації дорожнього руху воєнної та повоєнної відбудови територіальних громад»; номер державної реєстрації 0123U101943; фінансується за рахунок державного бюджету України.