Сучасний бізнес-ландшафт зазнав фундаментальних змін у бік парадигми BANI (англ. Brittle, Anxious, Non-linear, Incomprehensible; BANI – крихкий, тривожний, нелінійний, незбагненний), що робить традиційні детерміновані підходи до управління портфелем проєктів (англ. Project Portfolio Management, PPM) значною мірою неефективними. Статичні методи планування не здатні врахувати стохастичну природу сучасних загроз, що призводить до організаційної крихкості та невідповідності розподілу ресурсів. Це дослідження пропонує вирішення цієї проблемної задачі шляхом розроблення комплексного механізму адаптивного управління на основі інтеграції технологій штучного інтелекту з принципами стратегічного менеджменту для створення динамічної саморегульованої системи, здатної функціонувати в умовах високої ентропії. Основним результатом дослідження є розроблена модель адаптивної реконфігурації портфеля проєктів у BANI-середовищі (англ. Intelligent Dynamic Portfolio Reconfiguration Model, IDPR-Model). Розроблена модель складається з чотирьох взаємопов’язаних моделей, кожна з яких спрямована на протидію конкретному компоненту BANI. Модель семантичного моніторингу використовує алгоритми обробки природної мови (англ. Natural Language Processing, NLP) для виявлення «слабких сигналів» із неструктурованих зовнішніх даних, долаючи проблему «Незбагненності». Предиктивна модель застосовує технологію «Цифрового двійника» та симуляції Монте-Карло для моделювання ймовірнісних сценаріїв майбутнього, нівелюючи «Нелінійність» та «Крихкість». Модель прийняття рішень діє як механізм оркестрації, використовуючи алгоритми багатокритеріальної оптимізації для пропозиції стратегій реконфігурації (заморожування або прискорення активів), зберігаючи при цьому роль людини для стратегічної та етичної верифікації. Модель виконання та комунікації зосереджена на зниженні організаційної «Тривожності» через механізми проактивної комунікації та протоколи безпеки нульової довіри. Запропонована модель забезпечує значний методологічний прогрес, змінюючи управлінську парадигму з «планування стабільності» на «управління стійкістю». Обґрунтовано, що синергія предиктивної аналітики на основі ШІ з людським стратегічним наглядом дозволить менеджменту організацій мінімізувати затримки у прийнятті рішень та динамічно оптимізувати використання ресурсів. Впровадження розробленої моделі надає надійний інструментарій менеджменту підприємств щодо забезпечення довгострокової життєздатності та конкурентних переваг у непередбачуваному глобальному середовищі.